2 ПРЕМІЯ - Традиційне харківське коцарство
Posted on 2018-11-30 12:55:35
Ареал сучасного побутування елемента нематеріальної культурної спадщини
м. Харків
Коцарство як ремесло прийшло до нас разом з майстрами, що оселилися за валом Харківського городища на території приміської Залопанської слободи ще у XVII ст. та вже на початку XVIIІ воно набуває ознак промислу. До наших часів коцарство дійшло лише в уміннях поодиноких майстринь, які вже не заробляли їм на життя, а ткали лише за родинних потреб та з нагоди передавали ці знання своїм нащадкам.
Коцарство – це виготовлення на вертикальному верстаті довговорсового вовняного килима-коца, де один ряд ворсових вузлів перемежається з декількома рядами «піткання» (поперечні рядки, що разом з основою створюють полотняний перетин та гладке ткання). Саме наявність смуги гладкого ткання (а не одного-двох рядків) між ворсовими рядами та довгий ворс виділяють коци в окремий вид махрових килимів. Майстерність же коцарів полягає в правильному розрахунку довжини та товщини ворсової нитки, щоб гладковиткані місця не дали «залисин» у готовому виробі. Ворс повинен виглядати однорідною щільною масою та відтворювати задуманий малюнок. Для харківських коців характерні: довжина ворсу 4-12 см та прості геометричні малюнки. Композиція їх складається з основної центральної частини та одного-трьох рядів кайми навколо. Особлива й сама технологія гладкого ткання на вертикальному верстаті, що зветься «разбєї».
У Харкові працює група ентузіастів, які об’єднались навколо спадкової коцарки, майстра народного мистецтва, члена НСМНМУ Ірини Шегда. Для передачі навичок ремесла окрім існуючих майстер-класів, які вже відвідало біля 300 осіб від 12 до 80 років, планується започаткувати факультативи з коцарства в навчальних закладах художньої спрямованості.
Відзнято матеріал для створення фільму про унікальну технологію ткання коців на «разбоях».
У жовтні 2018 року «Традиційне харківське коцарство» включено до Переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Харківської області.