ЛИСИЧІВСЬКЕ КОВАЛЬСТВО


Posted on 2020-03-25 13:26:57



Ареал сучасного побутування елемента нематеріальної культурної спадщини:

 

 Закарпатська область, Іршавський район, село Лисичово

 

Опис елемента:

 

Серед небагатьох осередків традиційного ковальства виділяється село Лисичово, де діє унікальна кузня – «Гамора». Існують три версії походження її назви:  від слова «гамор», що з німецької означає «молот»;  від прізвища австрійського підприємця Гамора; від слова гамір, адже робота кузні завжди супроводжувалась гамором.

Точна дата заснування «Гамори» невідома. Але краєзнавці кажуть, що у XVIII столітті тут працювала потужна паперова фабрика графа Телекі. На ній  використовували силу води місцевої річки Лисичанки, забезпечуючи рух восьми валів. А з середини XIX століття розпочала роботу водяна кузня, де працювали словаки-поселенці. Тож зрозуміло, чому конструкція «гамори» є схожою з ковальнями у Німеччині та Словаччині – очевидно, вона була типовою для тодішньої Австро-Угорщини.

Кузня виробляла товари не лише для місцевих мешканців, а й для мешканців Румунії, Угорщини та колишньої Югославії, аж доки повінь 1998 року не зруйнувала греблю. Тоді кузня на певний час вимушено зупинилася...

Згодом, її взяли в оренду місцеві ентузіасти. Власними силами відремонтували її, зберігши первісний механізм. Нині «Гамора» – і музей, і кузня. Тут виготовляють лопати, мотики, рогачки, аршови (заступи) для місцевих мешканців, а також сувеніри для туристів.

Лисичівська «Гамора» залишається чи не єдиною робочою водяною кузнею у Європі. Подібні ковальні подекуди виконують лише функцію музеїв.

Діюча кузня-музей «Гамора» працює за принципом водного млина під дією сили падаючої гірської річки Лисичанки. Каналом в кількасот метрів  вода подається на величезне колесо, приводячи його в дію. Обертальний рух колеса в свою чергу приводить в дію рух молота. А далі нагрітий метал «витанцьовує» під молотом у спритних і справжніх руках коваля і на очах через деякий час з'являється виріб – молот чи лопата. Кузня є кам'яною спорудою завдовжки 36 м, завширшки 9 м. З тильного боку будови паралельно до неї встановлено широкий жолоб, по якому з розташованого вище відстійника вода падає на колеса. Кузня «Гамора» виробляла і виробляє сільськогосподарський реманент, який користується у місцевих ґаздів особливим попитом.

Процес кування відбувається так: коваль розігріває до червоного кольору шматок металу в печі, де горить деревне вугілля. Горіння підсилюється роздмухуванням полум’я за допомогою ковальського міха із соплом. Далі майстер бере кліщами залізо, кладе його на ковадло та б’є по ньому молотом, надаючи предметові потрібну форму. Ковалеві допомагає помічник , що виконує обов‘язки молотобійця. Тримаючи кліщами предмет, що лежить на ковадлі, коваль ударами молотка-ручника показує молотобійцю, куди бити молотом, щоб надати предметові потрібної форми. Викувавши річ, її занурюють у холодну воду для гартування.

Основним носієм традиційного ковальства с. Лисичово є Петровцій Віктор Михайлович (23.09.1960 р.н.) - коваль,  завідувач народним музеєм-кузнею «Гамора».

Інші ковалі, що працюють в кузні «Гамора»:  Пилипчинець Михайло (27.08.1949 р.н.),  Туряниця Віктор (18.09.1988 р.н.), Коваль Василь (01.01.1955 р.н.), Продан Михайло (29.07.1986 р.н.), Дурда Денис (05.10.1965 р.н.).