Про проект

Культура суспільства рідко виглядає як щось єдине та цілісне. Цінність культури в її розмаїтті та багатогранності. Культурне розмаїття є рушійною силою економічного розвитку території в епоху постіндустріальної економіки, створюючи її додану вартість. Нематеріальна культурна спадщина – це засіб повноцінного, інтелектуального, емоційного, морального та духовного життя. Це зафіксовано в конвенціях, що стосуються культури, які ратифіковані в Україні і є основою для заохочення культурного розмаїття.

Нематеріальна культурна спадщина може мати ще одну назву – «жива традиція», яка враховує звичаї, форми, знання і навички. Це традиції, які формувались протягом багатьох століть. Вони не мають чіткого початку, але вони дають можливість спостерігати етапи розвитку етнокультур та їх впливу на розвиток української культури протягом століть. Тому деякі вчені схильні порівнювати культуру з «величезною колекцією образків та клаптиків». Водночас прийняття та визнання феномену культурного розмаїття в контексті нематеріальної культурної спадщини сприяє розвитку діалогу в суспільстві, зростанню поваги та взаєморозуміння. Ми маємо зберегти крихку спадщину, забезпечити її життєздатність та створити умови для повного розкриття потенціалу із урахуванням інтересів сталого розвитку.

У 2008 році Україна долучилась до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини. З метою виконання Конвенції Українському центру культурних досліджень надані відповідні повноваження на науково – методичне забезпечення реалізації Конвенції в Україні.

Ключовим для виконання зобов’язань у рамках імплементації Конвенції є виявлення, дослідження та поширення інформації про елементи нематеріальної культурної спадщини України.

Проект «Створення віртуального музею НКС», що відбувається за підтримки Українського культурного фонду – є важливим кроком для популяризації культурних традиції України. Носії нематеріальної спадщини старіють, а традиції передаються вкрай важко. У рамках проекту працівники УЦКД та науковці, які були залучені до виконання гранту, дослідили, відтворили та репрезентували спадок української культури – елементи, які внесено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини. Створення віртуального музею – це збереження знань, прийомів, технік, майстерності. Все це є важливим для подальшого поширення та розвитку цих традицій.

ІРИНА ФРЕНКЕЛЬ, директорка Українського центру культурних досліджень; Заслужена артистка України

Сайт, який хочеться переглядати багато разів – хороший сайт! Блукаючи сторінками ресурсу я замислився: що я ще не знаю про той чи інший елемент нематеріальної культурної спадщини України, який було включено до Національного переліку елементів НКС? Як член Експертної ради, як її Голова, я вчитувався у кожне слово облікових карток на елементи, що надходили нам на розгляд. Так, з одного боку, для мене це історія наповнення Національного переліку, дискусій, а іноді і образ за мою позицію стосовно того чи іншого елемента, а, з іншого боку, роздивляючись по-дитячому оптимістичні візерунки Косівської кераміки, вишукані, як павичий хвіст, малюнки Петриківського розпису, загадкові і наповнені еротизмом орнаменти кримських татар, думаєш – яка багата наша українська земля, яке бездонне народне мистецтво, яке воно мудре і філософічне! А хіба заманити бджолу у борть і зібрати звідти неповторно пахущий мед – це не мистецтво?!

А приготувати караїмський пиріжок з бараниною «ет аяклак» – не мистецтво, в якому головне – руки і смак кухарки?!

А головне для нас, що всі елементи НКС, які ми можемо знайти на цьому сайті – живуть зараз! Живуть у людях, які їх практикують та передають іншим. Це живі споконвічні традиції, у яких немає автора, немає початку і, сподіваюсь, не буде кінця.

Так, Україна відстає від багатьох своїх ближчих і дальших сусідів, у яких кількість елементів нематеріальної культурної спадщини, включених до національних переліків, перевалила вже не за одну сотню. Але ми жорстко дотримуємося принципів, закладених Конвенцією ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини (ст.11 b) – всі елементи повинні ідентифіковуватися за прямої чи опосередкованої участі їхніх носіїв. Так, у нас багато науковців, які не один десяток років присвятили дослідженню нематеріальної культурної спадщини України, які могли б зібратися і за годину накидати список із, можливо, тисячі елементів, про які вони обізнані. Але «чи практикуються ці елементи зараз?», «в якому вони стані?», «скільки є їхніх носіїв і хто вони?», «де точно ці елементи є, а де вже і немає?» – на ці питання навряд чи вони зможуть із впевненістю відповісти. Тому і діє при Міністерстві культури України Експертна рада з питань нематеріальної культурної спадщини, яка намагається через діалог з нинішніми носіями НКС, через експертизу, а іноді і пряму допомогу у підготовці облікових карток, наповнити Національний перелік інформацією, яка дасть можливість потім допомогти збереженню елемента у разі загрози його життєздатності.

Тому велика шана тим людям, які стали місточками між Експертною радою і носіями та підготували дійсно цікаві й інформативні облікові картки про елементи НКС. На підставі інформації, що містилася в них, цього року ми рекомендували Міністерству культури включити до Національного переліку 7 елементів, але облікові картки на 6 елементів повернули заявникам на доопрацювання.

Можливо, однією з причин повільного наповнення Національного переліку є недостатнє усвідомлення місцевими громадами та окремими носіями власного права висувати елементи до Національного та місцевих переліків. За звичкою чекають ініціативи згори чи невпевнені в тому, як подати свій елемент, що також побутує і в інших місцевостях. Але в Конвенції закладено територіальний принцип охорони, який випливає зі ст.11 (a), де говориться про те, що кожна країна охороняє НКС на своїй території.

Якщо ви готові охороняти елемент НКС «на своїй території» – ми чекаємо на Вас. Нехай це підштовхне сусіда охороняти цей елемент і практикувати його разом із Вами!

Ілля ФЕТИСОВ, Голова Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури України; керівник фольклорного ансамблю «Божичі», фасілітатор ЮНЕСКО з Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини.