КУДЛАЇВСЬКА ПИСАНКА
Posted on 2020-03-27 11:36:54
Ареал сучасного побутування елемента нематеріальної культурної спадщини:
Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, села Кудлаївка, Дігтярівка та Гірки
Опис елемента:
Існування місцевих писанок та писанкарства в Новгород-Сіверському районі було виявлено в 90-х роках минулого століття, коли, після проголошення незалежності України, стало можливим відкрито проводити богослужіння в населених пунктах району. Першими звернули увагу на існування писанкарства працівники культосвітніх установ в селах Гірки, Дігтярівка та Кудлаївка.
Зазвичай писанки виготовляють для освячення та споживання під час Великодніх свят та «Дарної» неділі. Нинішні писанкарі пишуть писанки на замовлення для всіх бажаючих членів своєї громади в великій кількості (близько 200 - 300 од. кожний).
Особливістю писанок Новгород-Сіверщини є їх одноколірне розфарбування. Переважають рослинні орнаменти. На відміну від писанок Західної України, узори малюються досить товстими лініями, а писанки фарбуються в киплячому настої лушпиння. Краса такої писанки полягає саме у візерунку, а не в кількості та яскравості нанесених кольорів.
Писачки готують самотужки. Для цього беруть дерев’яні палички діаметром до 1 см, довжиною 10-15 см. Розколюють навпіл з одного краю (довжина розколу 1-3 см). З фольги скручують паличку діаметром приблизно 2мм і вставляють в розкол, прикручуючи тоненьким дротом або суровою ниткою. Подекуди виготовляють конусоподібну ємність об’ємом 1 мл з тоненьким отвором на кінці. Цю ємність вставляють в розкол на кінці палички і закріплюють дротом. Яйця для писанок збирають протягом місяця, при цьому не використовують яйця, знесені на свято Благовіщення. Протягом тривалого часу господині збирають і сухе лушпиння цибулі, яке заздалегідь варять та настоюють з додаванням солі. Віск, яким будуть писатися писанки, спершу змішується із сажею. Перед початком роботи яйця злегка підігрівають, аби потім краще тримався віск.
По закінченні роботи писанки витирають від решток воску та змащують рослинною олією, що надає їм блиску.
На сьогодні носіями елементу є мешканки села Кудлаївка Свириденко Софія Колюсівна, 1961 р.н., Кисіль Тетяна Миронівна, 1936 р.н., Сергієнко Антоніна Іванівна, 1943 р.н., Зівако Ганна Василівна, 1961 р.н., мешканка с. Дігтярівка Чмихун Любов Дмитрівна, 1952 р.н., родина Євтушенків з с. Гірки - Євтушенко Тетяна Пилипівна, 1947 р.н., Охріменко Оксана Миколаївна 1980 р.н. та ін.
