Традиція косівської мальованої кераміки - унікальне явище в народній творчості гуцулів, яке бере початок з кінця ХVІІІ століття. З покоління в покоління передавали гончарі секрети та місцеві традиції роботи з глиною. Особливою ознакою косівської кераміки є відображення життя гуцулів, їхнього традиційного побуту засобами наївного малювання. Елемент тісно пов¢язаний з іконографією - біблійні сюжети, зображення святих, церков та дзвіниць часто використовуються у малюнках на кахлях та тарілях поряд із побутовими сценками.

Ще однією особливістю косівської кераміки є триколірна гама виробів - жовтий, зелений, коричневий. Пов¢язують таке поєднання зі сприйняттям природи: жовтий символізує сонце, зелений - карпатські гори, коричневий - землю. Інколи майстри додають ще й синій колір.

Створюються керамічні вироби у кілька етапів: сформований виріб покривають «побілкою» - білою глиною, підсушують і розписують писачком у техніці ритування, яка характерна для косівської кераміки. Завдяки цьому на білому тлі проглядається сіра глина, створюючи графічний малюнок. Після цього виріб випалюють, розписують традиційними кольорами, покривають поливою і роблять випал вдруге.

Типологія виробів косівської мальованої кераміки за призначенням багата і цікава: іграшкова пластика, вироби для оздоблення інтер¢єру, а також ужиткові, сакральні та сувенірні.

Місцева громада, що здавна проживає на території Карпат України, сприймає косівську кераміку, як фактор ідентичності, приналежності до спільноти гуцулів. Про це свідчить і ототожнення громадою назв елемента «косівська мальована кераміка» та «гуцульська кераміка».

Традиція косівської кераміки розвивалась у трьох підгірських центрах: с.Пістинь, м.Косів (з селами Монастирське, Москалівка, Старий Косів, Смодне, Вербовець), селище Кути та Старі Кути. Сьогодні елемент має найбільше поширення у Косові та його прилеглих селах: Пістинь, Вербовець, Старий Косів, а також у смт Кути.

Тут проживають цілі творчі родини й окремі майстри, що є носіями елемента. Наприклад, родини Гривінських Василя (нар.1963), Петра (нар.1959) і Марії (нар.1966), Ділети-Козак Іванни (нар.1959) та Богдана (нар.1957), Троців Ігора (нар.1970), Троць-Якібчук Христини (нар.1977) та їх дочки Терези (нар.1997), Трушиків Михайла (нар.1963) та Галини (нар.1968), Тулаїнових - Галини (нар.1955), її дочки Тетяни (нар.1980) та онуки Слави Анастасії (нар.2009), Чорних Ореста (нар.1964) та сина Миколи (нар1997), Якібчуків Романа (нар.1964) та Людмили (нар.1959), а також окремих майстрів: Балагурак Христини (нар.1959), Бейсюк Оксани (нар.1951), Бурмича Богдана (нар.1951), Гринюк Марії (нар.1959), Джуранюк Валентини (нар.1948), Кабин Оксани (нар.1958), Угляр Олександри (нар.1945), Цвілик-Серьогіної Ірини (нар.1950), Шкром¢юк Уляни (нар.1952) та інших майстрів.

Носіями також є майстри Косівської регіональної організації Національної спілки художників України, які професійно займаються цим традиційним ремеслом. Безпосереднє відношення до побутування елемента та передачі знань про нього має і Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ, який є осередком майстрів-керамістів. 

Найкращим методом передачі знань є майстер-класи від майстрів-носіїв елемента, розповіді та лекції про символіку і технології керамічного промислу. Для цього Косівська організація Національної спілки художників України організовує колективні виставки місцевих керамістів та проводить системні майстер-класи з туристами, школярами.

На Косівщині щорічно проводяться етнофестивалі, зокрема «Лудіне-фест» та «Мальований дзбаник», які збирають велику кількість шанувальників керамічного промислу. Поширенню мистецьких практик сприяє міжнародний пленер «Гончарство у Косові», який проводиться на базі Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва. В інституті існує ряд навчальних програм, за якими готують спеціалістів-керамістів, що сприяє продовженню творчих династій. Через написання курсових та дипломних робіт студентами інституту проводяться дослідження, поєднані із практичною роботою.

У 2012 вийшла друком книга «Мальована кераміка Косова і Пістиня ХІХ - початку ХХ століття», в 2013 - монографічне дослідження про косівську майстриню «Образний світ Валентини Джуранюк» та книжка для дітей Христини Стринадюк «Казки», ілюстрована орнаментами косівської мальованої кераміки. Окрім цього друкується рекламна продукція - каталоги, календарі, листівки.

У 2015 році традиція косівської кераміки була вперше представлена в Афінах (Греція), де відбулись майстер-класи носіїв елемента та виставка робіт родини Троців. У червні 2015 року в Києві стартувала Мистецька акція «Косівська мальована кераміка - диво Гуцульщини», яка покликана продемонструвати живу традицію та широко популяризувати її.

Розпочати пазл Розпочати кросворд Розфарбовка