Традиція Косівської мальованої кераміки відноситься до галузі НКС: традиційні ремесла; інше – побут, традиції оздоблення, дизайн інтер’єру.
Посуд для вина “Плесканець”. Техніки виконання: гончарування, ліплення, підполивний розпис, 2012 р. Робота Валентини Джуранюк
Першими пам’ятками косівського розпису вважають свічники 1835 р. та кахлі 1840-х років. На свічниках прості рослинні мотиви, завитки, рядки зубців. У кольорах домінують зелена, коричнева, рідше – жовта та синя барви.
Важливою і визначальною творчою складовою косівських гончарів стало виробництво мальованих кахлів, яке особливо розквітло в 1840–1870-х роках у виробах Баранюків та Бахматюків.
У 1850-х роках відбувається подальший розвиток і збагачення розпису, виникають нові сюжети. Ритовані малюнки поступово переходять з кахлів на миски, дзбанки, створювані сім’ями майстрів Баранюків, Кошуків, Волощуків, Петром Гаврищівим.
Фото: Альбом "Олекса Бахматюк" видавництво "Мистецтво"
Кахлі стали літописом подій із життя маленького містечка, яким тоді був Косів, а також побуту містечкових ремісників, купців, селян та верховинських пастухів, де поява карети, загону австрійських вояків або вершника порушувала монотонність буднів і виростала до рівня подій.
Фото: О. Іщенко, роботи Марії Гринюк
І хоч малюнки розповідають про справи побутові, мова їх піднесена, стримана і виразна водночас. Цьому сприяли і нечисленність фігур, і обмеженість атрибутів, і стислість сюжетної характеристики, і чіткість малюнків на білому тлі.
Фото: Кахля 1837 р.
Коломийська піч Сучасна піч у помешканні Марії Гринюк
Бабуся і онука – майстрині з династії Совіздранюків. Цвілик-Серьогіна Ірина, внучка Павлини Цвілик
(Павлина Цвілик (донька Й.Совіздранюка)
з онукою Надією Вербівською)
Валентина Джуранюк у майстернях косівського ХВК, 1977 Валентина Джуранюк у власній майстерні
Олекса Бахматюк. Горнятко. Косів. ХІХ ст. Глечик, Кераміка сім'ї Троць, наш час
Зберігається у Косівському музеї Гуцульщини.
Історії карпатського краю, краса гір, рослиний та твариний світ, релігії та побут розкриваються через роботи майстрів - керамістів. Сцени праці та свята, обряди та звичаї оживають у виробах.
Фото: О. Іщенко, робота Марії Гринюк - назва тарелі “Не чекали” . Скульптура “Баранчики” -робота братів О. та В. Міленко
Процес створення керамічних виробів у косівській мальованій кераміці включає кілька етапів.
Спочатку формується виріб, який потім покривають "побілкою" - білою глиною. Після цього виріб підсушується і розписується за допомогою писачка. Через цей процес на білому фоні проглядається сіра глина, створюючи графічний малюнок.
Після розпису виріб піддається випалу, потім розписується традиційними кольорами, покривається поливою і знову піддається випалу.
Косівська мальована кераміка має різноманітні типи виробів залежно від їхнього призначення.
Розтікаються по тарілках, немов сонце, жовтогарячі промені. Насичена зелень карпатських гір переходить на виріб зеленим кольором. Символами землі є коричневий колір.
Трикольорова гама забарвлення протягом двох століть залишається незмінною.
"Косівська мальована кераміка - це все моє життя, це все наше життя, якщо говорити від імені майстрів" - Марія Гринюк.
Носіями елементу є творчі родини, майстри міста Косова та прилеглих сіл (Пістинь, Вербовець, Старий Косів), смт. Кути, а також мешканці цих осередків, які активно використовують цей елемент у побуті та визнають його своєю спадщиною.
Традиції Косівської мальованої кераміки передаються від покоління - до покоління в середині однієї сім’ї/родини, «від майстра - до учня». Існують цілі творчі династії майстрів цього мистецтва, наприклад сім’ї Цвіликів-Вербівських, Якібчуків-Троців, Тулаїнових-Слави та інші.
Детальніше про носіїв елементу НКС, майстрів, продовжувачів традиції:
Ірина Цвілик-Серьогіна – відома майстриня косівської кераміки та гончарства. Їй 71 і вона досі гончарує. Продовжує справу своєї бабці – Павліни Цвілик, котра була однією з провідних та відомих косівських майстринь. Вона була першою наставницею маленької Ірини. Давні традиції бабці Павліни вона зберегла до сьогодні, котрі вміло та майстерно використовує у техніці гончарства та кераміки.
Ірина Цвілик-Серьогіна народилась та зростала у Косові. Тут ходила до школи та навчалась у Косівському училищі прикладного та декоративного мистецтва.
Валентина Іванівна Джуранюк народилася 31 травня 1948 року в селі Бабчинці Могилів-Подільського району на Вінниччині, у родині службовців.
Валентина виявляла інтерес до малювання з дитинства. Її батько, хоча не мав спеціальної художньої освіти, сам писав картини, і це надихало її. Після закінчення восьмого класу батько повіз її до Косова в училище прикладного мистецтва, де вона обрала спеціалізацію "художня кераміка". Цей вибір став вирішальним на все її життя.
«Я все більше люблю працювати в майстерні. - каже Валентина. - Коли ти маєш за плечима чималий життєвий досвід, хочеться усамітнитись зі своїми думками й поринути у творче забуття.»
Родина Троць - сім’я майстрів, які працюють у стилі традиційної косівської кераміки, інтерпретуючи давні традиції до сучасного життя. Асортимент виробів дуже різноманітний і не обмежується традиційними формами.
Усі форми створюються руками Ігоря, який навчався у відомого косівського майстра Богдана Бурмича. У його руках однаково натхненно народжуються як традиційний посуд, так і міфічні карпатські звірі чи інші оригінальні форми.
Дружина Христина та дочка Тереза займаються розписом, створюючи різноманітні малюнки, більшість з яких є ексклюзивними. Малюнки Христини відрізняються пишнотою та наповненістю. Вона створила власний, неповторний почерк, уміло поєднуючи традиційні елементи, передаючи на малюнках унікальні сцени з побуту та святкувань гуцулів, їхні традиції та вірування.
Чорний Орест Миколайович
Народився 21 жовтня 1964 р. Закінчив Закінчив Косівський технікум народних художніх промислів ім. В. І. Касіяна (1987) та Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського (1992).
Працює в Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ на посаді завідуючого циклом художньої кераміки.
Асортимент виробів – глечики, миски, кахлі.
Чорний Микола Орестович
Народився 9 травня 1996 р. Навчається у Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ на відділі художньої кераміки.
Кераміка родини Чорних – це поєднання двох поколінь, це гармонія мистецького врівноваженого погляду батька та креативного сина.
Упродовж кількох століть гончарі працювали в місті Косові та прилеглих селах Пістинь, Вербовець, Старий Косів, смт. Кутів, розташованих біля підніжжя українських Карпат, у долині річки Рибниці — притоці Прута. Гори навколо міста та селищ вкриті мішаним лісом.
Косівський фаховий коледж прикладного та декоративного мистецтва
Протягом 130 років навчальний заклад здійснює свою освітню діяльність на основі вивчення народних ремесел Гуцульщини. Використовуючи глибокі традиції народного мистецтва у науково-методичній і творчій роботі, педагогічний колектив формує своєрідний культурно-естетичний напрям у народному і професійному мистецтві, сприяє відродженню забутих і зникаючих ремесел в реґіоні. За час існування заклад підготував більше 3 тис. фахівців декоративно-прикладного мистецтва.
Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського
Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського заснований у 1926 році. Розміщений у центральній частині міста Коломиї, в колишньому Народному домі, збудованому на кошти української громадськості.
Його колекційні збірки нараховують понад 50 000 одиниць збереження і представляють всі види традиційного народного мистецтва гуцулів та покутян, починаючи з ХVІІ століття до сьогоднішнього часу.
Детальніше:
Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини
Експозиція знайомить з народним декоративно-ужитковим мистецтвом ХІХ-ХХ століть. Привертають увагу речі господарсько-побутового призначення - черпаки, коновки, пасківники, кептарі та кожухи, тайстри, пояси-череси, свічники, глечики та миски, які відзначаються вишуканими формами, оригінальним декоруванням.
Широко представлені твори гончарів-класиків ІІ половини ХІХ ст. Олекси Бахматюка, Петра Баранюка, Петра Кошака. Традиційна косівська кераміка середини ХХ століття представлена творами Павлини Цвілик, подружжям Ганни та Михайла Розщиб'юків, Юрія та Розалії Ілюків, Надії Вербівської, Василя та Олександри Швеців, М. Рйопки, Валентини Джуранюк, Є. Зарицької, Василя Стрипка.
Детальніше:
Фестиваль кераміки «Мальований дзбаник», Косів, Івано-Франківська область
Фестиваль «Мальований дзбаник» , заснований у 2014 році і став простором активної промоції традиції косівської кераміки. Логічно поєднуючи виставкове, концертне і ярмаркове дійство.
В рамках фестивалю відбувались конференції за участі митців, науковців, експертів. Проводились екскурсії у місцевих мистецьких музеях, організовувались майстер-класи та зустрічі з майстрами художньої кераміки в їхніх майстернях.
"gonchar coffee" Майстерня кераміки та кави
“Вже більше 12 років я займаюсь гончарством.
Кав’ярня Гончар - це втілена мрія, в якій ми маємо можливість знайомити гостей зі світом кераміки.
Мені подобається, як нам вдалося поєднати сучасне і традиційне.
З одного боку - це затишний простір для розмов з кавою, з іншого боку - можна взяти шматок глини і на гончарному колі зробити щось своїми руками, звичайно, з моєю підтримкою.” - Микола Чорний, власник кав’ярні.
В кав’ярні можна:
Культурно - мистецький центр "ДЗБАН"
Будівництво розпочато у 2021 році за проєктом архітектора Володимира Мартинюка.
Проєкт спрямований на розвиток туризму, охорону нематеріальної культурної спадщини та економічного зростання регіону.
У центрі заплановано розмістити кілька цікавих локацій – мінікінотеатр, внутрішній відкритий балкон з виставковими нішами, гончарні майстерні та конференцзали.
«Традиції мальованої кераміки збереглися до сьогодення. Слід завдячувати кмітливості, інтуїтивному професіоналізму гуцулів, які вміють позичене трансформувати у свої звичаї.»
«Кожна наступна робота Валентини Джуранюк - це нова видумка, казка, життева бувальшина, адже майстриня обдарована фантазією, свосрідним філософським сприйняттям навколишнього світу.»
Інформація з книги: "Образний світ Валентини Джуранюк", автор Марія Гринюк
Декоративний таріль "Двобій" техніки виконання: ритування, ріжкування, підполивний розпис, 2013 р.
1. Навчально-методичний центр культури і туризму Прикарпаття
http://cultcenter.if.ua/nematerialna-kulturna-spadshchyna/
2. Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського
3. Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини
4. БО «БФ «Автентика Гуцульщини»
5. Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ
6. Косівський коледж прикладного та декоративного мистецтва
7. Національна історична бібліотека України
9. Про носіїв елементу НКС, майстрів, засновників школи, продовжувачів традиції