Традиція гуцульської писанки

Відеогалерея

Традиція гуцульської писанки

Традиційно писанки пишуть жінки й дівчата (рідше чоловіки й хлопці) у Великий піст. Пишуть на шкаралупі сирого повного яйця. Орнамент наносять писачком, наповнюючи розтопленим бджолиним воском. Далі - фарбують і покривають воском фрагменти орнаменту, щоб зберегти колір. Переважають яскраві жовто-оранжеві, червоні барви з вкрапленням зеленого кольору на чорному тлі. Колись віск з писанки знімали після прогрівання в печі, тепер також використовують духовку або полум’я свічки, після чого протирають серветкою.
Кожне село Гуцульщини має локальні художньо-стильові особливості, кольорову гаму, різні варіанти поділу писанки на орнаментальні площини.
У громаді з покоління в покоління писанка зберігається як невід'ємний символ Великодня. У Чистий четвер діти сповіщають, що через три дні настане Великдень, за що господарі дарують їм писанку. Писанки обовязково кладуть у великодній кошик і дарують священику за освячення. Старшим і бідним людям дають свяченого й писанку, щоб помолилися за душі померлих. Повернувшись із церкви, освячені писанки занурюють у воду. В одних родинах цією водою вмиваються, інші проводять писанкою по обличчю, щоб увесь рік бути здоровими і багатими. Зберігся звичай, коли дівчата у Великодній понеділок дарують хлопцям писанку. Після Великодня, у поминальну суботу, біля могил рідних родина дає писанку й пасочку комусь із присутніх.

map_pysanka

Гуцульщина -історико-етнографічний регіон на сході Українських Карпат. За нинішнім адміністративним поділом знаходиться в межах Івано-Франківської (верхів'я Пруту і його притоки Черемошу), Закарпатської (верхів'я Тиси, притоки Дунаю), Чернівецької (верхів'я Черемошу, Сірету і його притоки Сучави; усі басейни Дунаю) областей.

Писання писанок є невід`ємною складовою нематеріальної культурної спадщини гуцулів. Традиція була поширена на всій території Гуцульщини: Косівський, Верховинський, Надвірнянський райони Івано-Франківської, Путильський і Вижницький райони Чернівецької, Рахівський район Закарпатської областей.

     Сьогодні головним осередком поширення елемента є с.Космач Косівського району Івано-Франківської області, де проживає найбільше династій писанкарів і окремих майстрів. Науковими співробітниками музею писанкового розпису зафіксовано 87 писанкарів, які активно і творчо працюють. Традиція писанкарства поширена і в багатьох навколишніх селах Косівського району, зокрема - в Лючі, Прокураві, Шепоті, Акрешорах, Розтоках, Кутах, Брустурові. Відомим осередком також є с.Чорний Потік Надвірнянського району.

    У Верховинському районі писанки пишуть у селах: Криворівня, Красноїлля, Буковець, Верховина. Традиційне писанкарство поширене й на території Путильського й Вижницького районів Чернівецької області. У Путильському районі відомо чимало писанкарів, зокрема традицію продовжують і розвивають у селах Підзахаричи, Мариничи. У Вижницькому районі - в смт Берегомет, у селах Виженка та Черешенька. У Рахівському районі Закарпатської області відомі писанкарі в м.Рахів, смт Великий Бичків, смт Кобилецька Поляна. Зазвичай, майстри мають учнів-послідовників, які продовжують традиції своїх учителів

           Вік більшості носіїв – від 20 до 50 років, меншість – від 12 до 20 років і від 50 до 80 років. До категорії членів громади, яким цікавий елемент, належать усі вікові групи. Окрему групу становлять ті, хто відвідує майстер-класи, щоб навчитися писати писанки, це діти 6-12 років, учні й студенти 13-22 років, порівняно менше 25-60-річних.

       Збереження

       Усвідомлюючи важливість збереження писанкарства, науковці коломийського музею ще в 70-х роках ХХ ст. розробили програму збирання писанок із сіл, де ще збереглися традиції писанкарства. Зібрані 1155 одиниць стали основою колекції Музею писанкового розпису, відкритого в 1987 році (тепер Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й.Кобринського). В музеї почали організовувати тематичні конференції, фестивалі, з'їзди писанкарів, створювати школи писанкарства, проводити майстер-класи, з'явилися наукові публікації та видання.

Важливу роль у збереженні колекції писанок відіграв метод консервації сирого яйця, винайдений в 1973 р. головним охоронцем фондів КМНМГП ім.Й.Кобринського Любомиром Кречковським та лаборантом фондів музею Марією Боледзюк.

       Розвиток

       Робота триває не тільки в музеї, а й під час відряджень до майстрів, на передвеликодні ярмарки, фестивалі. Елемент досліджують наукові співробітники НМНМГіП імені Й.Кобринського, Музею писанкового розпису, інших українських музеїв та наукових інституцій, а також дослідники народного мистецтва. База даних про носіїв постійно поповнюється і вдосконалюється. Триває тісна співпраця з міжнародними інституціями. Музей неодноразово представляв Гуцульську писанку на щорічному фестивалі «Карпатська красліца» (Словаччина), у Свиднику (Словаччина), Ополе (Польща), Ретінгені, Дюсельдорфі, Ліндлярі, Кьольні (Німеччина) та ін. з обов`язковими лекціями та майстер-класами.

       Промоція

       У Коломиї щороку відбувається фольклорний фестиваль «Писанка», в рамках якого проводяться конференції, круглі столи, конкурси для учасників гуртків писанкарства; передвеликодні ярмарки, на яких можна придбати писанки саме в носіїв традиції писанкарства.

Космач - село Косівського району Івано-Франківської області

Відстань Київ - Космач

автошляхами: 599 км